ОРЕНДУВАТИ НЕ МОЖНА ПРИВАТИЗУВАТИ: ЩО ЧЕКАЄ НАЙБІЛЬШЕ СУДОРЕМОНТНЕ ПІДПРИЄМСТВО НА АЗОВСЬКОМУ МОРІдприємство на Азовському морі
Компанія
Що нового в питанні статусу української верфі на узбережжі Азовського моря?У 2018 році загальний обсяг послуг по судноремонту в Україні склав 501 млн грн. Це на 47% більше, ніж в 2017-му. Всього за 2017-2018 роки через судноремонтні підприємства України пройшли 263 українських плавзасоби і 108 іноземних. В цьому році, ймовірно, темпи судноремонту збережуться. За результатами перших шести місяців 2019 року в галузі намітилися два лідери - ИСРЗ (Чорноморськ) і Азовський судноремонтний завод (Маріуполь). Так, у I півріччі ИСРЗ здійснив ремонт на 28 судах, ще на 30 судах тривають ремонтні роботи. В набагато менш вигідному становищі з точки зору розташування знаходиться АСРЗ: прифронтових підприємство, морський шлях до якого контролюється Росією, з початку року здійснило ремонт 10 суден, а загальний портфель замовлень заводу в цьому виді діяльності на 2019 рік становить 25 суден. Це небагато, якщо брати до уваги той факт, що потенційно АСРЗ може виконувати ремонт до 120 суден на рік.
Український форпост на Азовському морі
У числі плавзасобів, що проходять ремонт на потужностях заводу - портофлот Маріупольського та Бердянського портів, днопоглиблювальних флот АМПУ, флот ВМС України та Морської охорони прикордонної служби. Всього в 2018 році завод реалізував продукції і надав послуг на суму понад 175,2 млн гривен. 61,2 млн. грн. з них АСРЗ отримав, відремонтувавши 29 одиниць флоту. Разом з тим, АСРЗ не без успіху реалізує кілька непрофільних видів діяльності - здійснює перевалку в режимі порту (перевалка зерна, негабаритних і великовагових вантажів), займається виробництвом кар'єрних грейферів. За кількістю випущених грейферів завод є лідером в Україні - в минулому році обсяги їх будівництва досягли 42 одиниць. У липні завод розширив лінійку продукції, що випускається - підприємство отримало умовний номер для персонального клеймування кришок люків піввагонів для магістральних залізничних шляхів з габаритами 0-ВМ І 1-ВМ і колією 1520 мм. Отриманий умовний номер дав право АСРЗ на незалежне серійне виробництво кришок люків піввагонів.
На початку літа на АСРЗ побували журналісти ЦТС і побачити своїми очима, чим живе підприємство. Тоді гендиректор ТОВ «СРЗ» Олег Турський розповів, що на сьогодні загальний обсяг перевалки на АСРЗ становить 20 тис. тонн вантажів на місяць. Стабільно і в рівних обсягах (по 10 тис. Т) здійснюється відвантаження сталевих заготовок і зернових. Це вельми скромні обсяги, враховуючи, що технічно АСРЗ може перевалювати до 100 тис. тонн на місяць.
«Ми можемо перевалювати практично будь-які вантажі, але в даний момент маємо обмеженість ринку ... Зараз ми вантажимо квадратну заготовку з Курахово, зерно, шрот ... Раніше працювали з Донецьком, Макіївкою, Горлівка, Єнакієве, перекидаючи всілякі види вантажів - там була і катанка, і лист, і чавун ... Тепер всі ці виробництва знаходяться на непідконтрольною території», - констатує Турський. Частковим вирішенням проблеми, за його словами, могли б стати знижки на доставку вантажів, які дозволили б здешевити логістику. Як стало відомо пізніше, з 1 вересня «Укрзалізниця» дійсно буде надавати 20% знижку на доставку зернових в Маріуполь. Але ще один, не менш важливе питання, залишається поки невирішеним - АСРЗ продовжує працювати в умовах правової колізії, залишаючись державним підприємством, яке перебуває в приватному користуванні. У 2003 році завод був переданий в оренду ТОВ «СРЗ». У червні 2016 року термін оренди майнового комплексу заводу закінчився, проте Фонд держмайна, у відання якого в грудні того ж року був переданий завод, до сих пір не визначив нову форму господарювання об'єкта.
Як уже неодноразово було сказано, причина в тому, що в чинному законодавстві механізм повернення держмайна з оренди назад у власність держави не враховує велику кількість гострих питань, таких як подальша доля трудового колективу, підтримання критичної інфраструктури, наявність дозвільної документації і т.д. У березні цього року в офіційних документах, розроблених Мінекономрозвитку, вперше за довгі роки, щодо заводу прозвучало слово "приватизація".
Справа в тому, що АСРЗ досі знаходиться в списку підприємств, які не можуть бути приватизовані. МЕРТ запропонувало, нарешті, виключити завод з даного списку. Питанням занепокоїлися вже і в ЄБРР.«У різних іноземних інституціях набагато більше інтересу до цього проекту, ніж в наших українських. Зараз ми знаходимося в тій стадії, в якій знаходилися і рік тому. Тобто, створено державне підприємство, і ми намагаємося виробити якусь схему з повернення майнового комплексу без зупинки виробництва" - розповів Турський. Розроблений МЕРТ законопроект «Про перелік об'єктів державної влади, які не підлягають приватизації" з оновленим і значно укороченим списком підприємств, повинен бути переданий на розгляд Кабміну, а далі розглянутий у Верховній Раді.
Розгляду цього питання бізнес з нетерпінням чекає від нового уряду і парламенту - адже це стане реальним показником готовності нової влади до дерегуляції економіки.
У пошуках ідеальної форми
Хто б і в якій формі не став інвестором заводу, він зіткнеться з цілим списком проблем, перша з яких - 96% рівень зношеності основних фондів. Будинки і споруди заводу зношені на 73%, машини та обладнання - на 99,6%, прилади та інвентар - на 99,8% ... Підприємство вимагає дуже великих капіталовкладень, а значить - держава повинна надати інвестору надійний і вигідний шлях співпраці. Як показала практика роботи ТОВ "СРЗ", оренда підприємства - точно не кращий варіант. Залишаючись в держвласності, завод представляє з себе величезну малопродуктивну структуру. Орендар не може ні продати, ні здати в оренду невикористовуване або зношене майно заводу. Точно так же, як і не може використовувати його в якості застави для отримання боргових коштів. Мало того, інвестор ще і зобов'язаний утримувати його за власні кошти. За даними СРЗ, на сьогодні обсяг невикористаного майна Азовського судноремонтного заводу - близько 30%. На утримання майнового комплексу витрачається приблизно 50 млн. Грн. в рік, але що ще більш важливо - зміст невикористаного майна обходиться ТОВ "СРЗ" більш ніж в 11 млн. грн. на рік. Про суттєві капіталовкладення в таких умовах мови не може бути в принципі - адже хто гарантує орендарю, що вони окупляться, якщо протягом декількох років завод може бути переданий іншому інвестору?
"Тобто, сенс проводити будь-яку модернізацію є тільки в разі невеликих обсягів фінансування. Але і тут орендарю потрібно узгодження з боку держави, що, в свою чергу, тягне постійні корупційні ризики", - говорить співзасновник і виконавчий директор Керуючої компанії МИГ Олег Іванюшенко. Перспективним вирішенням проблем морської галузі останнім часом вважається концесія. Наприклад, зараз на фінальному етапі знаходиться підготовка тендерів до пілотним проектам державно-приватного партнерства (ДПП) госстівідоров в портах Ольвія і Херсон, і на порядку денному використання цього досвіду для державних стивидоров в інших українських портах. Однак не варто поспішати з висновками, адже це ще не означає, що подібна концепція спрацює з підприємствами суднобудівного і судноремонтного напрямку.По-перше, концесійна модель роботи госстівідоров ще повинна довести свою ефективність. Навіть в разі успішних конкурсів повинно пройти ще кілька років, щоб можна було переконатися в спроможності такої моделі українських реаліях.По-друге, вимоги, які в разі концесії висуваються до підприємств, що спеціалізуються на портової перевалки (накшталт показників обробки вантажів, якої він (концесіонер) повинен буде досягти згідно умов договору з державною стороною), не можуть бути застосовані до судноремонту. З точки зору бізнесу найкращою і зрозумілою формою є приватизація підприємства. Цей крок усуває цілий ряд названих вище проблем з розпорядженням майном, ризиками великих довгострокових інвестицій і залученням позикових коштів. «Сама по собі відсутність державної частки в складі майна надає доступ до більш широкого кола джерел фінансування та умов залучення такого фінансування. Держава ж, крім разового доходу від продажу підприємства, отримує стабільного платника податків, який зацікавлений не тільки в розвитку підприємства, але і вирішенні соціальних проблем», - міркує Іванюшенко.
А що Фонд держмайна?
Оскільки, як уже зазначалося, завод знаходиться у веденні Фонду держмайна, то і обговорювати його подальшу долю представникам бізнесу доводиться на майданчику ФДМ. 8 серпня в Фонді відбулася нарада за участю МЕРТ, Міністерства інфраструктури, Європейської бізнес асоціації та ТОВ «СРЗ», присвячене проблемі майнового комплексу. До чого ж прийшли? ФДМ заявляє, що поки завод знаходиться в списку підприємств, заборонених до приватизації, то про рухах в сторону приватизації говорити рано. Але є і свіжі віяння - в Фонді вперше заговорили про можливу концесії або перегляд орендних ставок. Але для початку потрібно передати майно ЦМК від орендаря створеному ДП «АСРЗ» (подальша приватизація, передача в оренду або концесія повинна відбуватися вже на базі держпідприємства). А з передачею майна поки проблематично - крім перераховувати вище спірних моментів, є й інші. Так, на нараді в ФДМ Олег Турський зазначив невирішеність питання компенсації вартості невіддільних поліпшень і майна орендаря.
Крім того, ДП «АСРЗ» відмовляється від поетапної передачі майна, хоча сама ж раніше і запропонувало цю схему. В ДП свою позицію обґрунтовують тим, що для узгодження списання майна держпідприємство має подати в ФДМ проект фінплану, а для цього на балансі повинні бути активи. У підсумку - замкнуте коло.
Але у Фонді держмайна такий підхід керівництва ДП «АСРЗ» визнали недоречним, рекомендувавши за підсумками наради все-таки підготувати фінплан хоча б на основі тих показників, які можуть бути в ньому відображені.
У свою чергу ТОВ «СРЗ» готове передавати наступну частину майна ЦВК після вже переданих перших 48 одиниць. Але з огляду на технічний стан майнового комплексу все ж найбільш прийнятною бачать подальшу приватизацію підприємства.
Схожа позиція у Європейській бізнес асоціації.
В останній вважають доцільною приватизацію, оскільки вона дозволила б забезпечити залучення приватних інвестицій, в тому числі і іноземних, у розвиток українського суднобудівного форпосту на Азові. Дарина Січкар, яка представляла на нараді ЄБА, запропонувала ініціювати процедуру виключення Азовського судноремонтного заводу з Переліку об'єктів права держвласності, що не підлягають приватизації. Було вирішено, що до 1 вересня це питання Європейська бізнес асоціація підніме перед Кабінетом міністрів.
Алина Костюченко